Scuderia Ferrari

ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ КОМАНДИ

Scuderia Ferrari — це не просто автогоночна команда, це пульсуюче серце Формули-1, її найстаріший та найпрестижніший учасник, який виступав у кожному без винятку сезоні з моменту заснування чемпіонату світу. Історія колективу розпочалася ще в 1929 році, коли амбітний італієць Енцо Феррарі заснував стайню для підтримки водіїв-аматорів. Спочатку Scuderia функціонувала як спортивний підрозділ компанії Alfa Romeo, а також постачала мотори для Costruzioni Meccaniche Nazionali. Культова емблема «гарцюючого коня» (Cavallino Rampante) вперше прикрасила боліди у 1932 році на гонці «24 години Спа» у Бельгії, де дві Alfa Romeo 8C 2300 здобули дубль. У 1933 році, коли Alfa Romeo зіткнулася з економічною кризою та зняла свою заводську команду з перегонів, Scuderia Ferrari перебрала на себе статус офіційного представника бренду, отримавши новітні боліди Monoposto Tipo B. У 1935 році Енцо Феррарі та інженер Луїджі Бацці створили Alfa Romeo Bimotore — перший автомобіль, який гордо ніс значок Ferrari на радіаторі.

Напруженість у відносинах з Alfa Romeo призвела до розколу. Коли у 1937 році корпорація викупила акції Scuderia та передала керівництво новому підрозділу Alfa Corse, Енцо Феррарі не стерпів втрати незалежності і залишив компанію у жовтні 1939 року. За умовами розірвання контракту, йому було заборонено використовувати власне ім'я на автомобілях протягом чотирьох років. Тоді він заснував Auto Avio Costruzioni, компанію, яка паралельно виробляла верстати та авіаційні деталі. Взимку 1939-1940 років Енцо розпочав роботу над власним творінням — Tipo 815, який став першим повноцінним автомобілем Ferrari, хоча й виступав під іншою назвою через юридичні обмеження. Друга світова війна поставила перегони на паузу, але не зупинила амбіції Комендаторе.

Після війни Енцо відновив розробки на новій базі в Маранелло. У 1948 році світ побачив 12-циліндровий 1,5-літровий Tipo 125, який дебютував на Гран-прі Італії і невдовзі здобув свою першу перемогу на трасі Гарда. Коли у 1950 році стартував перший офіційний Чемпіонат світу Формули-1, Ferrari вже була на стартовій решітці. Сама назва "Scuderia" в італійській мові означає стайню для скакових коней і традиційно використовується для позначення автогоночних команд. Символ винищувача італійського аса Першої світової війни Франческо Баракки став логотипом Ferrari після того, як батьки загиблого героя запропонували Енцо використовувати цей знак «на удачу». З того часу червоні машини з Маранелло стали абсолютним синонімом Формули-1, здобувши найбільшу кількість перемог, поулів та чемпіонських титулів в історії спорту.

КЛЮЧОВІ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ

- Енцо Феррарі: Іль Комендаторе, легендарний засновник команди. Його пристрасть до перегонів, безкомпромісність та геніальне бачення перетворили скромну італійську майстерню на найвідоміший автомобільний бренд у світі.

- Міхаель Шумахер: Німецький феномен, який у 2000-х роках вивів Ferrari з глибокої кризи, здобувши п'ять чемпіонських титулів поспіль та ставши уособленням найуспішнішої ери в історії стайні.

- Нікі Лауда: Австрійський прагматик, який повернув команді чемпіонську славу в 70-х роках і чиє неймовірне повернення за кермо після страшних опіків стало легендою світового спорту.

- Альберто Аскарі: Перший дворазовий чемпіон світу в історії Ferrari, чиї перемоги на початку 50-х років заклали фундамент чемпіонських традицій Маранелло.

ДОСЯГНЕННЯ КОМАНДИ

Кубки конструкторів (16 - абсолютний рекорд): 1961, 1964, 1975, 1976, 1977, 1979, 1982, 1983, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2007, 2008.

Титули в особистому заліку (15):

- Альберто Аскарі (1952, 1953)

- Хуан-Мануель Фанхіо (1956)

- Майк Готорн (1958)

- Філ Гілл (1961)

- Джон Сертіс (1964)

- Нікі Лауда (1975, 1977)

- Джоді Шектер (1979)

- Міхаель Шумахер (2000, 2001, 2002, 2003, 2004)

- Кімі Ряйкконен (2007)